Поради вчителям

“Комунікація вчителя і батьків : як налагодити ефективну комунікацію з батьками учнів.”

Можна зрозуміти, чому дитина не хоче йти до школи. А от чому педагог з досвідом роботи (значним і не дуже) прокидається вранці з думкою: «А можна я не піду до школи?», не завжди є таким очевидним. Діти? Керівництво? Робота з паперами? Можливо. Але останнім часом один із найбільших стрес-факторів у роботі педагога – зустрічі з батьками учнів.
Пропонуємо декілька лайфхаків, які допоможуть вам ефективно спілкуватися з батьками учнів, досягати спільної мети й залишатися врівноваженими та усміхненими.

1. Відкинути негативний досвід.

Зрозуміло, що за роки вашого вчителювання траплялися прикрі випадки під час вирішення складних питань з батьками деяких учнів, що наклало негативний відбиток на ваше сприйняття. Але ж це вже у минулому. Перед вами інші батьки, тому не налаштовуйтесь заздалегідь на негативну реакцію. Зустрічайте всіх з посмішкою та позитивом. Може статися так, що саме ваш піднесений настрій допоможе уникнути конфлікту та зробити спілкування позитивним. Упередженість не потрібна ані вам, ані батькам, ані учням. Не дозволяйте керувати вашим настроєм нікому, крім вас.

2. Раціоналізувати ситуацію.

Бачите, що щось пішло не так? Зіграйте на випередження! Для профілактики конфлікту слід чітко сформулювати аргументи «Я за...» та висловити «Я проти...». Запропонуйте співрозмовнику так само висловити думки. А потім скажіть про свої побажання та дізнайтеся про очікування батьків учня від цієї зустрічі. Так ви конструктивно обговорите причину зустрічі.

3. Контролювати свою реакцію на агресію.

Вона проявляється емоцією гніву. Це неприємно, але інколи за агресивною поведінкою батька чи матері приховується страх. Вони бояться, що занедбали дитину, а значить, вони погано її виховують. Покажіть, що проблема не безнадійна, що в цілому все добре, але є моменти, над якими слід попрацювати. А виховання та навчання дитини – не ті предмети, за які ви ставите оцінки у щоденник, тим більше батькам.

Зауважимо, що саме емоція гніву лежить в основі ентузіазму та цілеспрямованості. Спрямуйте її не на конфлікт з батьками учня, а на конструктивну співпрацю. Чим матуся учня роздратованіша, тим впевненіше та спокійніше має триматися вчитель. Конфлікт не потрібен нікому. Найчастіше буває, що людина не погана, просто спілкується так, як її колись навчили.

4. Не забувати про кінцеву мету спілкування.

Дорослі, здавалося б, виховані, знають, як поводитися серед людей, як спілкуватися з ними. Але вчителю часто доводиться стикатися з неприйнятною поведінкою батьків, особливо, коли останні переходять на крик чи особисті образи. Це деструктивний підхід, за яким ховається спільна позитивна для всіх мета – успішне та комфортне навчання дитини. Але ж важливо почути одне одного.
У цьому випадку психологи радять згадати про презумпцію прекрасності. Кожна людина хороша та приємна, доки не довела протилежне. Тобто треба віднайти у співрозмовнику щось позитивне, навіть якщо це чийсь дуже роздратований батько. Звісно, спершу виникає імпульс відповісти людині у тій манері, в якій до неї звертаються. Але треба затамувати подих та пригадати, що ці люди піклуються про свою дитину. І ви також.

5. Вдатися до активного слухання.

Є думка, що активне слухання передбачає втручання в промову співрозмовника, щоб виразити згоду чи незгоду або просто дати зрозуміти, що ви його уважно слухаєте. Дайте батькам висловитися, не перебивайте. Часто головна думка лунає в кінці промови. Тож дослухайте – й уже від неї вибудовуйте комунікацію. При цьому ставте запитання до тих тез, які зауважили під час активного слухання. Фокусуйте увагу на позитивних моментах та змістіть акцент з недоліків.

Наприклад: батько прийшов з’ясувати, чому у доньки за твір сім балів, хоча вона написала на шість сторінок. Почніть з того, що у дівчинки є власна думка стосовно запропонованої теми. Що вона єдина у класі, хто спробував аргументувати висновки. Але їй потрібно попрацювати над орфографією, звернути увагу на послідовність викладу.
Людей дратує байдужість та неувага до їхніх слів. Тому застосовуйте їхні слова для розмови. Повага до думки батьків підвищить ефективність комунікації з ними.

6. Дистаціюватися від конфлікту.

Інколи емоції беруть гору, а тон бесіди підвищується – це може призвести до конфлікту. Щоб цього не сталося, уявіть, що ви дивитеся фільм про вчительку, яка розмовляє з батьками учня про його поведінку. Уявіть, що у цій ситуації ви не дійова особа, а глядач. Це допоможе побачити ситуацію такою, як вона є. Порадьте собі з позиції спостерігача, як краще вчинити.

7. Застосувати принцип «Тут і зараз».

Впливати можна не тільки словом. Емоційний стан миттєво передається співрозмовнику. Тому відслідковуйте, яку саме емоцію ви відчуваєте саме в цей момент. Як це може вплинути на напрям розмови? Як цей стан наблизить до компромісу з батьками учня?Зауважте, як звучить ваш голос. Зверніть увагу на поставу та позу. Так може статися, що співрозмовник й сам не усвідомив, що вдався до агресії. Й лише з того, що ви змінили позу на більш закриту, а ваш голос затримтів, він дізнається, що ви відреагували. Його тривожність посилиться. А це, в свою чергу, вплине на вас. Під час ефективної комунікації учасники спокійні та врівноважені.

8. Фільтрувати критику на свою адресу.

Під час розмови з батьками учня, до якого є зауваження, ви можете почути несхвальні відгуки й на свою адресу. Так. У батьків до вчителя теж можуть бути побажання та претензії. Важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від неаргументованого негативу. Конструктивна критика завжди корисна. За неї краще подякувати та дослухатися.
Під час навчального процесу вчитель неодмінно спілкується з батьками учнів. Нехай зустрічі будуть приємними, а бесіди – плідними. А атмосфера поваги та порозуміння допоможе учням не лише успішно навчатися, а й ефективно комунікувати один з одним та з дорослими.

Особиста ефективність:

Тайм-менеджмент педагога на карантині.

Так вже історично склалося, що людина – створіння досить хаотичне. Часом ми дивимося на завдання і мету під призмою власного сприйняття, яке залежить від нашої емоційності в поточний момент часу. Через це трапляється так, що найпродуктивніші години ми витрачаємо на начебто і важливі, але не невідкладні завдання. У підсумку, робимо багато справ, втомлюємося, вичерпуємо робочі години, але ні на крок не наближаємося до мети. Це замкнене коло можна і потрібно розірвати. Як це зробити? Давайте розберемося разом.

Термінове або важливе: пріоритети і самомотивація

Дуже важливим у тайм-менеджменті є вміння відрізняти важливе від термінового, не термінове від найменш важливого, а також скорочувати час на заняття будь-якими справами, виконання яких не дає нам ніяких істотних результатів. Визначайте 2-3 дійсно важливі справи, які необхідно виконати протягом одного конкретного дня. Саме на них і зосередьтеся.

Ідеальним допоміжним інструментом для розподілу пріоритетності є:

Матриця Ейзенхауера.

Вона являє собою чотири квадранта, в основі яких лежать дві осі – це вісь важливості (по вертикалі) і вісь терміновості (по горизонталі). Кожен з чотирьох квадрантів відрізняється своїми якісними показниками: важливо-терміново, важливо-ні терміново, не важливо-терміново, не важливо-не терміново. Розподіліть свої справи в кожен з цих блоків і отримаєте гранично ясну та об’єктивну картину того, чим слід зайнятися в першу чергу, що може почекати, а що взагалі краще викреслити зі списку завдань.

Ранжування завдань за пріоритетністю дасть поштовх до запуску самомотивації. Адже найкращий спосіб мотивувати себе – звільнитися від непотрібних речей, які з’їдають енергію. Бо саме енергія допомагає нам концентруватися і продуктивно працювати.

Що робити, щоб зберегти енергію та залишатися мотивованим:

обладнайте комфортний ворк-спейс – щоб менше відволікатися, варто створити у себе в оселі “офісний куточок”, умови якого будуть максимально наближеними до робочих. Перш за все – робочий стіл, де не має бути зайвих предметів. Робочий стіл для домашнього комп’ютера чи ноутбука слід зробити максимально схожим на робочий. Дотримуйтеся такого ж робочого розкладу, як зазвичай. Зробіть так, щоб розділити роботу та особисте життя. Нагадайте своїм домочадцям, що ви зараз хоч і вдома – але ж на роботі. Подумайте про придбання навушників, які мінімізують зовнішні шуми.
не бійтеся помилятися і не встигати. Гнучкість – це важлива особливість дистанційної роботи, від несподіваних відключень електроенергії чи інтернету, хворих дітей чи нескінченного ремонту у сусідній квартирі ніхто не застрахований. Ми маємо розуміти, що життя триває. І технічні збої теж. Змінити платформу для відеоконференції, поки всім не буде чути добре, перенести дзвінки у графіку – це нормально.
самоорганізуйте свій робочий день. Перше, до чого потрібно звикнути при дистанційній роботі – тепер навколо вас немає колег і начальства. Ніхто не стоїть над вами, не змушує працювати швидше (більше, активніше). Ви спокійно можете відкрити Youtube і подивитися ролик, сходити на кухню перекусити, полежати на дивані… І все це в робочий час. За цієї причини дуже важливо скласти собі суворий розклад. Розпишіть всі свої завдання, виділіть час на обід, кілька хвилин кожну годину на перерву. І обов’язково дотримуйтесь розробленого графіка.
пригадайте “Закон Парето”: 80% результату ми досягаємо за 20% часу, витраченого на його досягнення. Тобто у 8-годинний робочий день ми максимально продуктивні лише півтори години. Практика доводить, що за умови адекватної організації робочого простору та ефективного відпочинку нам достатньо 2 цикли по 2 години з годинною перервою, щоб відчувати продуктивність роботи в домашніх умовах. З точки зору психофізіології однієї тривалої перерви може бути достатньо. Але невеликі 10-хвилинні перерви щогодини, спрямовані на покращення тонусу м’язів, релаксацію очей, випита склянка води можуть значно покращити нашу продуктивність.
робіть фізичні вправи – 10-хвилинна перерва на розминку зарядить вас ендрофінами, які підтримують стресостійкість і тонус;
не намагайтеся зробити все і одразу. Згідно з однією з ключових стратегій тайм-менеджменту – технікою Pomodoro – найефективнішими відрізками роботи і відпочинку (особливо якщо ви працюєте вдома, де багато відволікаючих чинників) є відрізки 25 і 5 хвилин. Восьмигодинний робочий день ділиться на 14 таких відрізків. Головна ідея полягає в тому, що будь-який відволікаючий фактор може почекати 5-хвилинної перерви на відпочинок.
відзначайте прогрес – пригальмуйте й озирніться назад, оцінивши роботу, яку вже виконали, та її важливість для ключової мети. Усвідомлення того, що ваша робота стала внеском в розвиток спільної справи, безумовно, підвищить самомотивацію до подальших дій.
заохочуйте себе за виконану роботу – пообіцяйте собі винагороду за докладені зусилля і результат. Це може бути як дрібниця, на кшталт доставки улюбленої страви додому, так і цінні предмети, на придбання яких у звичайних умовах ви б так просто не наважилися;
тренуйте мислення, увагу, уяву, пам’ять – чим більше розвинуті у вас ці когнітивні функції, тим краще ви володієте собою. Відповідно, процес самомотивації буде проходити легше.
мінімізуйте вплив відволікаючих факторів. Постійне оновлення стрічки новин створює ілюзію контролю над ситуацією. Так ми знижуємо рівень тривожності, вважаючи “знаємо – значить контролюємо”. Але це не більше, ніж ілюзія. Ми здатні управляти лише власною поведінкою та реакціями на ситуацію. Крім того, погані новини зранку можуть вплинути на наш настрій та уповільнити процес входження в робочий ритм. З позицій продуктивності найкращий час для ознайомлення з новинами – не раніше, ніж через годину після завершення роботи, і не пізніше, ніж за 2 години до сну.

Відволікаючі фактори, викрадачі часу: як визначати і боротися з ними?

Правильно організований тайм-менеджмент допоможе нейтралізувати грізних ворогів сучасної людини – так званих хронофагів, викрадачів часу. Найчастіше діючи з тіні, в умовах дистанційної роботи хронофаги знаходять додаткові можливості для атаки, і протистояти їм стає складніше. Адже тепер, коли робоче місце перемістилося зі школи в зручне домашнє крісло, відняти у вас дорогоцінний ресурс можуть не тільки термінові завдання від керівництва або потреби учнів, але і більш приємні речі: холодильник, захоплюючий серіал, улюблений кіт та інші принади життя. Таким спокусам протистояти складніше.

Хронофаги розподіляються на категорії:

живі та неживі: затяжні розмови з домочадцями, порожні ранково-обідні чати з колегами, онлайн-наради без конкретних завдань і підсумків, консультування колег;

передбачувані: читання соц.мереж, серфінг в Інтернеті, перегляд відео, ранкові приготування;

непередбачувані: збій системи, очікування виконання частини завдання колегами, з якими працюєте разом над проектом, неготовність учнів до роботи, невиконані завдання, перебої мережі Interner;

неявні (прихована загроза): низький рівень мотивації, поспіх, надлишковий перфекціонізм, невміння відсівати непотрібні справи, апатія, перевтома.

Перше, що ви повинні зробити – змиритися. Все одно вас будуть відволікати. Вихід: закладайте в свій робочий план час для хронофагів. Таким чином, ви візьмете їх під контроль і збережіть час, відведений на виконання завдань.

Технології для організації робочого процесу

Ваше завдання – зрозуміти, на що і в якій кількості витрачається ваш час. Допоможуть в цьому як папір і олівець, так і сучасні технології.

Сучасні розробники мобільних додатків щосили працюють, щоб допомогти нам бути продуктивними в будь-яких ситуаціях. Приклади помічників (додатків) по тайм-менеджменту:

додатки Maniac Time для ПК або RescueTime для всіх платформ. Протягом одного дня фіксуйте абсолютно всю вашу активність (навіть ранковий туалет) і кількість часу, який на них витрачаєте. Увечері проаналізуйте отримані дані і подивіться, де у вашому часовому полотні знаходиться діра, на які справи йде невиправдано багато часу і що доводиться робити поспіхом.
Sectograph – віджет, який візуалізує денний план у вигляді діаграми на стильному циферблаті годинника. Завдання виділяються різними кольорами, а рухома стрілка наочно демонструє, як довго залишилося сидіти на нараді або через скільки хвилин потрібно буде переключитися на наступну зустріч.
Alarmy – якщо не можете відмовити собі в задоволенні поспати «ще 5 хвилиночок», то цей пекельний будильник для вас. Його неможливо деактивувати або відкласти, якщо не виконати умови програми: вирішити задачку, трясти телефон обумовлений час, сфотографувати квітку і так далі. «Спи, якщо зможеш» – такий слоган розробника.
[email protected] – музичний сервіс, який застосовує досвід неврологічних досліджень, щоб допомогти вам сфокусуватися і знизити рівень стресу. Шляхом підбору звукового супроводу [email protected] приводить мозок в стан максимальної продуктивності. Перед початком використання програма навіть проведе коротке опитування та з’ясує, чи схильні ви мислити логічно або абстрактно.