Поради батькам
Коли ваша дитина перебуває у стані відчаю
У випадку, коли ваша дитина перебуває у стані відчаю, слід поводитися так:
1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, майте власну позицію.
10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді на запитання, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.
Поради батькам
«Як зберегти спокій в родині
Примхи властиві всім.
Особливості характеру дитини і вік - ключові фактори, які необхідно враховувати при вередуванні. Наприклад, через вередування становлення особистості (горезвісне «ні-ні-ні!» в 2-3 роки) проходять майже всі.
Вередування у дітей до двох років.
У малюків до двох років вередування дійсно найчастіше обумовлене ситуацією. Тут доречна профілактика: безпечне звичне оточення, дотримання режиму дня.
Вередування у дітей від двох до п'яти років.
У цьому віці дитина «промацує» межі дозволеного, намагається керувати дорослими, «показувати характер» і висловлювати свою незгоду з тими чи іншими обставинами. Тут головне для батьків - витримати баланс між потуранням вередуванню і придушенням особистості.
Вередування у дітей після п'яти років.
Коли характер більш-менш сформовано, вередування - тривожний сигнал. Це означає, що дитина звикла домагатися бажаного за допомогою плачу і крику.
Що робити? Не вестися і не піддаватися маніпуляції.
7 кроків до порятунку від вередування
Найскладніше для дорослого - зреагувати правильно. Тому нижче викладемо сім простих порад щодо впорання з вередуванням.
1. Спокій, тільки спокій.
Намагайтеся зберегти самовладання. Пам'ятайте, що кричати і нервувати безглуздо, адже дорослий тут - ви. Спокійно поясніть, за необхідності кілька разів, що криком і плачем дитина нічого не зможе домогтися. Можливо, реакція послідує не відразу - почекайте, поки дитина заспокоїться. Спокійні бійми відмінно допомагають під час істерики - не забувайте про них. Повторюйте дитині, що любите її, навіть коли вас засмучує її поведінка.
Запитайте дитину, що саме її настільки не влаштовує. Присядьте, щоб ваші очі були на одному рівні, візьміть дитину за руку. Найголовніше в момент істерики - ваш спокій. Будьте «якорем» у дійсності, що стала ворожою.
Пам'ятайте, що тривога дитини тільки посилиться, якщо вона відчує, що ви стурбовані. Ваш переляк - знак того, що ситуація і справді небезпечна. Ваше роздратування, злість, розгубленість - все це служить істериці своєрідним паливом. Тому не нервуйте і рахуйте про себе до ста.
2. Терпіння.
Коментарі та поради оточуючих під час істерики є додатковим подразником. Постарайтеся вивести дитину в окреме місце - чим менше глядачів, тим краще.
3. Стійкість і послідовність.
Не піддавайтеся в жодному разі - ваша заборона повинна бути непорушною (адже вона викликана об'єктивними причинами, правда?). Дозволяючи дитині що завгодно, аби тільки не спровокувати новий скандал, ви готуєте грунт для багатьох майбутніх проблем - пам'ятайте про це.
4. Будьте логічними та зрозумілими.
Зворотній зв'язок - одна з потреб, задоволення яких малюк намагається домогтися.
Поговоріть з дитиною. Наслідки своєї поведінки діти розуміють вже у віці старше чотирьох років. Встановіть зрозумілі для дитини правила і будьте послідовні.
5. Відволічіть дитину.
У деяких випадках карати марно. Перемкніть увагу.
Наприклад, попросіть щось перенести або знайти що-небудь. Так дитина відволікається на виконання складної дії, одночасно відчуваючи, що її чують, і відчуваючи свою значимість.
6. Профілактика.
Вередування можна уникнути майже завжди. Намагайтеся не створювати стресових ситуацій. Наприклад, якщо дитина голодна або втомилася, виконувати якусь роботу - однозначно погана ідея.
7. Не лишайте дитину віч-на-віч з емоціями.
Залишати дитину одну не варто, навіть якщо істерика вже передається і вам.
Звичайно, реагувати і вестися не можна. Зрештою, часто вередування - лише спосіб дитини затвердити своє «я». Найкраще рішення - зберігати спокій і робити те, що ви робили раніше. Так дитина буде розуміти, що крик марний, ваші рішення остаточні, але при цьому ви поруч, а вона - у безпеці.
Зберігайте душевну рівновагу разом. І пам'ятайте, головне у вихованні - особистий приклад. Працюйте над собою - і така дрібниця, як дитяча істерика, не зможе вивести вас з рівноваги.
Техніка «Дерево Ресурсу»
(від Оксани Кулик)
Нові умови для роботи, взаємодії та відпочинку у чотирьох стінах часто стають випробуванням для родини. Все не так, як було раніше. Тривога, страх,хвилювання можуть підсилювати напругу у стосунках, а обмежений простір підвищує дратівливість і відчуття ув‘язнення. Що ж може допомогти налагодити взаєморозуміння в родині, стабілізувати та гармонізувати свій внутрішній стан? Звичайно- додатковий, особливий ресурс, як складова частина гармонійної самоізоляції.
До вашої уваги арт-техніка-інсталяція «ДЕРЕВО РЕСУРСУ»
Для того, щоб повноцінно жити далі, ми повинні навчитися самі і навчити дітей знаходити особливі ресурси в звичних, щоденних справах, речах, просторі; в творчості та улюблених заняттях( музика, книги, малювання,чаювання, кулінарія, руханки, ігри...)
Ці особливі ресурси- наші надійні помічники в кризових ситуаціях і не тільки, тому ми їх маємо знати в обличчя.
Крок перший
-прислухайтесь до себе, озирніться довкола; уважно огляньте свою оселю, домівку і віднайдіть візуально або подумки ті речі, які приносять вам задоволення, передбачають приємні заняття, усамітнення, насолоду. Виявляється, вони довкола: речі і предмети, які є нашими помічниками, особливими, а може і основними ресурсами, мотиваторами та гармонізаторами в карантинних буднях.
Крок другий
-об‘єднайте ці речі в Ресурсне Деревце, виділивши стовбур, крону та коріння( за допомогою підручних матеріалів: стрічок, мотузок, шарфиків, ниток...)
-наповніть Дерево як вам хочеться, по відчуттях
-можливо у вас з дітьми буде декілька інсталяцій Ресурсних Дерев( смаки та вподобання індивідуальні)
Крок третій
-подумки притуліться або присядьте під Ресурсним Деревом, обніміть його міцний і гнучкий стовбур; уявіть гілки, які гойдає вітер; листя, звернене назустріч сонячним промінням або дощу; провідчувайте це особливе наповнення вашого дерева. Вдихаючи повітря, відчуйте як ви втягуєте живильні соки( ресурси), як вони наповнюють ваше життя енергією
Крок четвертий
-дайте назву своєму Ресурсному Дереву
-поділіться своїми відчуттями, думками, які виникали в процесі створення інсталяції.