Чорнобиль…Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.
Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає.
Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська трагедія. Пройшло тридцять вісім років з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покрила білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І вже 38 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає – не на добро це, не на життя.
Про Чорнобиль не говорять у минулому часі, бути обізнаним, вшановувати пам’ять жертв радіаційних аварій та катастроф — це настанови сьогодення.
Учні переконані, що кожен має завжди пам’ятати про героїв Чорнобиля, які ціною свого здоров’я та життя зупинили одну з найстрашніших в історії людства техногенних катастроф – аварію на Чорнобильській атомній станції.
До 38-их роковин Чорнобильської катастрофи та вшанування пам’яті постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у Лопатинській гімназії проведено виховні години та низку виховних заходів. На робочій лінійці, хвилиною мовчаня вшановано пам'ять тих, чиє життя обірвалося внаслідок трагедії Чорнобиля…
