Пелюстки ромашкових мрій…

Пелюстки ромашкових мрій…
Саме під такою назвою сьогодні у нашій гімназії пролунав останній дзвоник. Пролунав трепетно, ніжно, урочисто — і назавжди залишиться в пам’яті наших дітей, батьків і вчителів.

Це було не просто свято.
Це був прощальний погляд у дитинство, вдячність — кожному вчителю, теплий дотик до мрій, і водночас — крок у майбутнє.

На жаль, погода внесла свої корективи: частину урочистої лінійки довелося несподівано перенести до коридору гімназії. Так, це трохи вплинуло на атмосферу…
Але зовсім скоро — після дощу — виглянуло тепле, яскраве сонце.
Наче знак згори, як символ того, що навіть після найхмарнішого ранку обов’язково приходить світло.

І наші діти ще довго раділи, обіймались, сміялись, робили яскраві фото на пам’ять — із дзвіночками, квітами й мріями в очах.

Ми пам’ятаємо, що в країні — війна. Але ми також знаємо, що дитинство має право на світло, а мрії — на життя.
Наші діти не лише навчались і росли — вони підтримували ЗСУ, волонтерили, дарували частинку себе іншим.
Вони — маленькі герої великої країни.

Сьогодні звучали слова, пісні, танці й дзвоники.
Сьогодні були квіти — не лише в руках, а й у серцях.
І серед усього — цвіла ромашка: символ ніжності, щирості, віри й добра.

Дякуємо кожному, хто творив це свято разом із нами.
Вчителям — за серце.
Батькам — за підтримку.
А нашим дітям — за тепло, яке вони залишили у кожній пелюстці цього незабутнього дня.

Останній дзвоник пролунав… Але мрії — тривають. І квітнуть.

« повернутися до списку новин